“Як вивести отців з іхньої зони комфорту? Чому священики бояться або не хочуть, щоби ми їм допомагали. Пасторальна діяльність часто обмежується літургійним життям парафії. І як боротися з лінивими священниками на парафії?” Запитання від Катрусі і Насті під час зустрічі Блаженнішого Святослава з молоддю в рамках Загальнонаціональної прощі до Зарваниці.
Я вам дам дві відповіді на це. Єпископи мають своєрідний інструмент, який називається ротація. Тому якщо ви, дівчатка, хлопчики, бачите, що якийсь священник вже засидівся на якійсь парафії і побудував собі зону комфорту, то не мовчіть – ламайте зони комфорту!
Дуже тяжко, коли зона комфорту є спільною, коли її собі вибудував священник разом із парафією. Тоді це є атастрофа, бо усім добре – і священникові, і церковному братству і сестринству, ніхто не хоче більше нічого. Всі бояться нового. Чи зможе тоді єпископ провести ротацію священика на тій парафії? Та ніколи, бо люди будуть боятися. Вони звикли до свого священика, з ним вже побудована спільна зона комфорту.
Я би дуже просив, щоби кожен з нас відчував, що бути християнином у власній зоні комфорту означає вмирати. Якщо я собі у своєму духовному житті вибудовую зону комфорту, то це означає, що я духовно починаю вмирати.
В живій парафії вибудувати собі зону комфорту для священика неможливо – вона постійно буде провокувати: “Отче, ще того треба зробити, у нас ще того немає. Друга відповід на це питання: ламайте зони комфорту у вашій парафії, будьте її живими каталізаторами-моторами. Будьте певні, той священик відчує, що треба не просто щось робити, але треба міняти. Бо молодь хоче бути активною.
Ламаймо зони комфорту для себе, у тій парафії, де я живу, і будьте певні, що бастіон зони комфорту пароха упаде.
Підготувала Тетяна Трачук
Бути священиком- це велика відповідальність! В стресах люди йдуть до отців чи пишуть їм. Якщо духовне чадо покінчить з собою, піде до ворожки, перехоче ходити до церкви- на совісті священика.